світити

свічу́, сві́тиш, недок.

1) перех. і без додатка. Запалювати, палити що-небудь для освітлення, викликати світіння чогось; засвічувати.

2) неперех. Випромінювати або відбивати світло. || Спрямовувати світло куди-небудь, на щось, роблячи його видним; присвічувати. || чим. Використовувати яку-небудь речовину і т. ін. для освітлення. || на що, рідко що. Освітлювати що-небудь. || рідко. Сяяти, виблискувати; світитися.

3) перех., рідко. Палити світло тривалий час.

4) неперех., чим. Робити видним те, що має бути прикритим, мимоволі показувати щось. || без додатка. Виднітися крізь що-небудь; просвічуватися.

5) неперех. Те саме, що світитися 1).

6) неперех., перен. Блищати, сяяти. || Ставати щасливим, радісним (про обличчя). || чим. Виражати які-небудь почуття (про обличчя, очі, зовнішній вигляд людини).

7) перех. і неперех., карт. Показувати козирну масть; бути козирем.

••

Світи́ти ко́зиря — відкривати козиря.

Не сві́тить кому що, де — немає в когось підстав розраховувати на успіх у чому-небудь; немає надій на щось.

8) зах. Фотографувати.